КІЛЮВАТИ, ЛЮЮ, ЄШ,
Кілювати, люю, єш, гл. Задѣлывать, забирать стѣну вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Камен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 244.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
КІЛЯ →← КІЛЬЧИТИСЯ, ЧУСЯ, ЧИШСЯ,